KeyboardZ.net

Хочемо новенького? Є в нас такого. До рук як раз потрапило творіння інженерів Alesis – робоча станція Fusion 6HD. І по гарячих слідах хочеться у огляді поділитися із вами радістью та прикрощами від перших днів, проведених із девайсом.

Здавалося, ідеологія «єдиного синтезатора для всієї музики» або робочої станції поступово зходить нанівець. Так компьютерні технології часто-густо перекривають і «наворочені» секвенсори, і «великі» экрани залізних синтів. Та дзуськи, живіший за усіх живих! Принаймні у виконанні п'ятиоктавного Alesis Fusion 6HD така концепція місцями доволі життєздатна. Але давайте по черзі.

Не те, щоб за виходу Fusion коштував задорого – Alesis це не Kurzweil все-таки. Але вартувало очікування. І сьогодні вже за більш прийнятні гроші можна собі дозволити це чудо синтезаторобудування. Що я й зробив.

Морда фейсу

При першій появі з коробки клавіша Fusion 6HD – а саму таку назву отримав п'ятиоктавний варіант «алезисова ф'южна» - приємно здівувала. По-перше, корпус. Дизайн, звісно, специфічний, але гадаю, що обтічність ліній та метал замість пластмаси потішать багатьох. Верхня панель алюмінієва, шорсткувата (не залапується), немазка. Пластикові вставки присутні тільки на боках, в районі контролерів та екрану. 

1. Фотка трохи «з туманом» вийшла. Вибачайте мене-фотоаматора .

Проте плівка на екрані є – нова річ, блін!

Клавіатура в 61-клавишному Fusion досить звична, синтезаторного типу. Дуже нагадує той же Kurzweil KME-61 (і взагалі мабуть та сама), невзважена, але грається непогано. Післяторкання, тобто aftertouch, присутнє.

Окрема пожяка розробникам з Alesis за гніздо живлення – триногий штекер для звичайного «компьютерного» провода живлення та скромний підпис «100—240V» примушує майже розревітися – те, про що вже довгі роки виють на форумах та відкликах клавішники, тут буз питань – ніяких адаптерів wall wart, «висячків» та зайвих повідців не передбачено, та прибор працює як в Штатах, так і в нас. Звісно, укриття БЖ всередині клавіші додає ваги, та й блок живлення, якщо вийде з ладу потребуватиме складнішого сервісу. Але наскільки менше геморою із проводами! Згадаймо, до речі, що багато старих клавіш робили таким чином...

Далі за корпусом – з'єднання на «попі» розташовані непогано, а головне, охайно, і  до того ж так що можна прочитати, надписані (плюс ще на верхній панелі синтезатора продубльовані). Тут  окрім живлення знаходяться щей вісім монофонічних лінейних входів для мультитрекового запису (рекордер до Alesis Fusion вбудовано). Всі входи виконано на стандартних джеках. Зліва від них – гніздо для під'єднання зовнішнього накопичувача – так-так, ви не помиляєтеся, це всім знайомий Serial ATA.

Наступна зупинка – майже компьютерна. Слот для карточок Compact Flash та USB типу B – останній використовується для заливання нових звуків в синт. Взагалі ж Alesis Fusion 6HD бачиться комп'ютером як з'ємний диск. Якщоб не квадратний USB, взагалі б замість флешки можна було б використовувати :) . Заважка, щоправда, флешечка виходить, хе-хе.

Роз'єми для педалей – їх цілих три. Експресія, програмований Switch та окремий Sustain, що є добре. Далі йде повний набір MIDI — THRU, OUT, IN та цифрові аудиовиходи – ADAT та SPDIF.

Завершуємо нашу экскурсію по задній панелі. Тут якраз аналоговий звук — додатковий аудіовихід, головна стереопара, навушники та аудіовхід з регульованим підсиленням – він використовується для семплування, але за необхідності через ф'южн можна пропустити зовнішній аудіосигнал (це крім мультитрекових входів).

Тепер починаємо повзти зліва по передній панелі – над клавішами знаходимо два колеса, модуляції та Pitch Bend.